Сторінка критика

В ессе предмет чи явище служать мов би передумовою для думки письменника, який ходить навколо конкретної теми, немовби плете павутину чи мереживо розповіді. Зрозуміло, що автор характеризує те чи інше явище з різних сторін, не охоплюючи його при цьому повністю.

Головне – заставити читача думати, розбудити в ньому подив, здивування, самостійну думку і, нарешті, потребу у самовираженні.

«Сторінка критика» створена з двоякою метою – для гостей закладів та для власне рестораторів. Чому ессе? Тому, що на форумах в Інтернеті скарг «не ходіть туди, там жах» та відгуків «вау, як класно» безліч. Це не інформативно ні для кого. Мало того, вже і «молоді» ресторатори на це не реагують, вже і гості розуміють, що форум відгуків – це місце, де «випускається пар» в холосту. Вихід? Змовчати? Не відвідувати заклад? Ні. Це форма уникнення, якщо використати термінологію, що застосовується до визначення виду поведінки у конфліктній ситуації. Вибір – це «Сторінка критика»!

У формі ессе ми викладатимемо всебічний аналіз діяльності закладу. Повний аналіз, пункти форми, анкети, оцінювального (чималенького!) бланку, за якими формувалося ессе можуть отримати ті власники закладів, котрі намірені вирішувати ситуацію. А для байдужих – і ессе досить. «На олівець» до нас попаде кожен – ресторан і піцерія, кафе при дорозі та у центрі міста, по черзі, для кожного своя шкала оцінювання (ми знайомі із специфікою роботи кожного закладу).

Мало того, в ессе можуть бути описані заклади кілька разів поспіль і не лише нашими авторами, а й рядовим, пересічним відвідувачем, котрий висловить таке бажання. Чому? Даруйте! Все ясно як Божий день – якщо заклад зреагував на виявлені недоліки та зробив конкретні кроки по їх ліквідації, треба провести порівняльну характеристику «до» та «після».

…Чи випадково ессе з’являється в епоху Відродження, коли стверджувалися людська воля, свобода, особистісна відповідальність, гідність людини?

…Чи випадково ми надали саме такого змісту «Сторінці критика», коли всі напружено будуються до проведення «Євро-2012», коли кожен пересічний вважає, що без спеціальної підготовки може стати офіціантом чи адміністратором, а ресторатори витрачають гроші лише на продукти харчування, облаштування залу та шеф-кухаря?

Дана ідея виникла не спонтанно, а на основі досвіду та багаточисленних відгуків, як споживачів продукту готельно-ресторанного сервісу так і завдяки тим, хто створює даний продукт. Метою сторінки є конструктивна критика: чому сервіс був поганим (нахамили, несмачно, довго, обрахували, брудно і т.п.) і – чому клієнт може бути поганим (хамство, невігластво, безкультурність, незнання тощо).

Отож, в рамках проекту Школа офіціанта ми розпочинаємо нашу «титанічну» працю, що стосується сервісу в сфері обслуговування, а саме готельно-ресторанного напрямку, що спробували особисто, а не з розмов. Всі заклади оцінюються за єдиною системою стандартів. Проте зрозуміло, що не можна оцінювати за єдиними критеріями ресторан, кафе, паб… Тому всі критерії мають свою шкалу.

Свого часу, таку роботу ми проводили лише на замовлення прогресивних компаній, що дбали про свій імідж та репутацію на ринку, проте ми не всесущі.

Увага! Дану працю не плутайте с методикою оцінки «Таємний покупець»! В кожного заходу своя мета, своя ціль!

Увага! Це НЕ рекламна акція! Жоден з закладів не може претендувати на позитивні висновки, якщо таких не може бути, і тому ми за власний кошт (щоб уникнути пліток) зможемо зорієнтувати всіх зацікавлених: як споживачів так і «виробників» в позитивних або негативних сторонах ведення справи.

Отже…